Рамаяна – спроба епосу. Ретрит з Любком Дерешем, Ворохта 2017

Любко Дереш

письменник, автор ретриту

Склалося все – пора року, місце, люди, настрій — і зійшлося в букет, який хочеться зберегти глибоко всередині надовго. Якщо чесно, то назавжди.

Розповідь

Наш задум полягав у тому, щоб витягти людей з їх звичайного середовища і на п’ять днів занурити в іншу атмосферу, інший стан свідомості. Для проведення ретриту ми зупинилися на Ворохті (Івано-Франківська область), де обрали «Карпатські мандри» – зручний, чистий і недорогий хостел одразу біля річки.

 

Темою для заглиблення на ретриті була давньоіндійська літературна традиція. Ми аналізували її на прикладі двох культур — епосу «Рамаяна» Вальмікі та збірки Д.Дж.Селінджера «Дев’ять оповідань».
Власне, я, як лектор і оповідач, був лише невеликою часткою всього дійства – 90% настрою зробила команда. У тісній співпраці ми організували для учасників триразове чисто вегетаріанське харчування з додатковими перекусами у вигляді смакот — вівсяних кульок з медом і маслом. Саша, наш кухар, на сніданок нас щодня радував фруктовим салатом і солодким рисовим пудингом на молоці — традиційною індійською стравою в дусі «Рамаяни».

 

На щастя, у Ворохті проблем немає ні з коровами, ні з молочними продуктами: ми робили власний домашній йогурт, купували місцеву сметану, а увечері, під історії біля вогню, роздавали гаряче парене молочко з вечірнього надою.

 

Обіди і підвечірки були не менш смачними — викликало запитання лише те, як у деяких членів команди (таких, як тендітна Амала Камала деві дасі, або у самого Сашу) вміщається така кількість божественної їжі =)

 

Умовою участі у ретриті було дотримання йогічного розпорядку дня — підйом о 5.00, відбій о 21.00, що, втім, досягати вдавалося не так легко.

 

Для жінок з 6 до 7 ранку Амала Камала проводила йогу, а чоловіки могли прогулятися пагорбами й зустріти світанок на вершині.

 

Ранок на ретриті ми відводили для медитації та засвоєння нового матеріалу, а в другій половині дня аналізували Селінджера. Між цими заходами був час для спілкування, прогулянок навколишніми пагорбами і вилазок у місто.

 

Погода нам симпатизувала — всі дні світило сонце, і лише в останній день, коли ми вирушили назустріч пригоді, вона показала свій мінливий гірський характер. Втім, це було потрібно для драматургії — зі собою в нас були свіжоспечені Сашком «враджа-роті» — пухкі індійські палянички, а також свіжі овочі, фрукти і солодощі. Чого в нас майже не було — це дощовиків і парасоль. Що в нас було ще — це великий ентузіазм рухатись вперед. Під оповіді з «Рамаяни» ми пережили короткочасну дощову атаку і прийшли до головної несподіванки — коли знову виглянуло сонце і ми як слід обсохли, Валік, наш головний організатор, повідомив, що тепер кожного чекає спуск на зіп-лайні (щось близько 800 метрів польоту над лісом в стані неперервного крику). Погодилися на спуск майже всі учасники — схоже, це спогад на ціле літо))

 

Не можу не згадати корови, яку облюбував Діма з нашої команди – згідно індійської традиці, ми прикрашали її квітами, а власниця якось навіть подарувала нам зайвий літр молока, коли побачила, що корова після участі в нашому ретриті дала на літр більше надою, ніж звичайно))

 

Вранці особливо стійкі учасники ретриту купалися в холодній гірській ріці, а вдень на кілька годин наступала повна тиша — всі відпочивали. Я сам на час ретриту повністю відключився від щоденних турбот і занурився в атмосферу дивовижних емоцій, що пронизують епос.

 

На завершення ретриту не хотілося розставатися – ні з затишним хостелом, ні з горами та коровою, ні одне з одним – хотілося, щоб ця зустріч тривала нескінченно.

 

Мене вразила чітка злагодженість роботи команди – це перша на моїй пам*яті літературна поїздка, на якій всі запитання, які виникали по ходу ретриту, вирішувалися легко і без зайвого нервування. Склалося все – пора року, місце, люди, настрій — і зійшлося в букет, який хочеться зберегти глибоко всередині надовго. Якщо чесно, то назавжди.

Поширити

Рамаяна – спроба епосу.
Ретрит з Любком Дерешем,
Ворохта 2017

Кличте мене із собою!


На зв’язку

Піскун Валентин

Автор проекту ЗНАЙДИ

icon-43  telegram